Міома матки є доброякісною пухлиною, що зустрічається у 20% жінок віком від 30 років. При досягненні 40-річного віку вірогідність захворіти на міому тільки росте. Міома являє собою збільшенний ріст м’язових волокон. За структорою міоматозні вузли можуть бути м’язовими або фіброзними. Окрім чистих видів міоматозних вузлів
зустрічаються і поєднання видів, що отримали назву фіброміома. Встановити тип структури можна лише за допомогою оперативного втручання, що дозволяє надалі провести цитологічне дослідження отриманого матеріалу.
Міома виникає з різноманітних причин. Призводити до появи даного захворювання можуть гормональні порушення в організмі жінки, наприклад, надлишок естрогену чи недостача прогестерону. Також на появу хвороби впливає стрес та наявність емболічних порушень. Після загасання менструальної функції відбувається зворотній розвиток міоми, при якому вона демонструє регрес і поступово зникає.
З якими симптомами жінки звертаються до гінеколога, після чого діагностується міома матки? Найчастіше причинами звернення є:
- зміна менструального циклу;
- поява рясної та болючої менструації;
- збільшення тривалості менструації;
- скорочення проміжку між місячними;
- серйозна втрата крові з проявом анемії;
- больові відчуття внизу живота;
- збільшення частоти сечовипускання.
Традиційно процес лікування відбувається під суворим контролем спеціаліста. Якщо міома знаходиться на початковій стадії, коли жінка не планує зачаття, лікар забезпечує спостереження і прописує курс медикаментозного лікування. Якщо хвороба розвивається до більш складної стадії, без оперативного втручання не обійтись. Для лікування субмукозної міоми використовується гістерорезектоскоп. Субсерозну міому лікують, проводячи лапароскопічну операцію. Для підтвердження діагнозу необхідно регулярно обстежуватися у гінеколога, включаючи у план обстеження і УЗД малого тазу.